Если друг предав однажды,
Вновь предаст, а может и не раз.
Душу дьяволу отдавши,
Жизни свет за грех продаст.
Грех бывает сладким искушением,
С жаждой испытать - вольготно жить
Или заиметь огромное богатство,
Без труда и пота всё добыть.
А зачем трудиться и стараться,
Когда можно просто так чужое взять,
Совесть спит и сердце не тревожит,
Божьи истины не зная, не понять.
Не понять, что Божье слово значит,
Как учит грех из жизни удалить,
Десять заповедей неизменных
Ты должен в своём сердце укрепить:
Не убей и не прилюбодействуй,
Не кради, не пожелай другому зла,
А возлюби такой любовью ближнего,
Какой Иисус простил и возлюбил тебя.
Не солги и почитай родителей,
И только Бога как кумира возноси,
День субботний посвяти для Господа
И призывать напрасно Его имя не спеши.
Цена Божьих Заповедей неизмеренна
Через них меняем координально жизнь,
Наши души очищаем искренно
И за это Господа Иисуса благодарим.
Благодарим за каждое мгновение ,
За всё что сделал и делаешь для нас,
Иисус- Господь наш и Спаситель,
Твой свет жизни вечной не погас.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.